Оно никак не осуждается,
Когда любовь к себе не ложная: –
Когда на ближних изливается
Потоком дивным из сердец …;
Когда в любви одно лишь главное,
От возрожденья непреложное,
Святое имя, вечно славное, –
Отец Небесный, Бог-Творец!
Когда ж любовь не настоящая,
То цель – своё благополучие.
Тогда она – стрела, разящая
Духовность нашу наповал …
При этом в сердце самолюбие
Крадётся гадиной ползучею
И в слепоте духовной любим мы
Только себя, но ждём похвал …
Такое чувство хоть презренное,
Но для плоти желанно сладкое, –
Мечтанье это вожделенное
О любовании собой …
Отсюда и жестокосердие,
И подленькая зависть гадкая;
В служеньи – лень, а не усердие,
Союз с гордыней, а не бой …
И ненависть от самолюбия,
И раболепие «удобное»,
Невежество и властолюбие,
Да безответственность в делах …
Проси же Бога в покаянии,
Коль проявляется подобное,
Прощения … и дарования –
Век познавать себя в грехах …
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
