О, Україно! Рідний краю,
Душа летить як пригадаю,
Своє село, що на Волині,
Качки та гуси, коні, свині;
Корови йдуть у ліс пастися,
Кокочуть кури, щоб нестися,
Грайливий гомін голосів,
Лелека ось на стріху сів;
Заклекотiв, життю радіє,
Гарненько в небі сонце гріє,
Там в поле гурт жінок спішить,
Під лісом трактор буркотить;
Перерва в школі, бо дзвіночок,
Подав тремтливий голосочок,
Дітей безжурний щастя сміх,
Майбутнє не турбує їх;
всі люди радісні, веселі,
Спішать з роботи до оселі,
За обрій сонечко сідає,
Пташиний галас замовкає;
На поплаві журчить струмочок,
В гаївці еха голосочок,
Повернення в хліви отар,
Із пастбищ і своїх кошар;
Колодязь-журавель скрипить,
Спішать худобу напоїть,
Парним запахло молоком,
У клуб юнацтво йде гуськом,
Баяна звуки всіх скликають,
Дівочі хори скрізь лунають,
Аж, десь під ранок, все змовкає...
Село в глибокий сон впадає;
О, як давно це все було:
Моя Карпилівка - село,
Лиш сон та пам'ять нагадають,
Назад в дитинство повертають,
Змінився вигляд вже села,
Бруківка центром пролягла,
З дахів солому замінили,
Залізом, шифером накрили,
Електрику кругом проводять,
Гурточком діти слідом ходять,
Із цегли виріс перший дім,
Ось перший мотоцикла грім,
Колодязь-журавель пропав,
Коловорот нарід придбав,
А я з тобою розпрощався,
В шістнадцять років в світ подався,
Наука, Армія, Донбас...
Вже й дочка ходить в перший клас,
Один раз в рік в селі буваю,
Коли відпустку з шахти маю,
Росло село і богатіло,
Та йти до Бога не хотіло,
Лиш штунд малесенький гурточок,
В селі сусіднім мав куточок,
А православні при районі,
Були як церква при законі,
Йшла комунізму побудова,
І Ленін - їх була основа;
Всіх вірних Богу притісняли,
В тюрму садили, штрафували,
Насильно в комсомол згоняли,
А ні - то вчитись не давали;
Но вірних Бог почув молитви,
І звергнув владу ту без битви,
Тепер в селі вже церква є,
А дім молитви виграє
Своїм величчям та красою
Людей закликує без бою;
Село велике, релігійне,
Но трішки в вірі не постійне,
Бо є й п'янички, забіяки,
Та негативні вчинки всякі,
Але, надія є на Бога,
Що прийде з неба ще підмога,
І в день святого Воскресіння,
Усе село знайде спасіння.
Комментарий автора: Дуже вибачаюся за помилки, які може і не помітив, але відносно мови: я використовував багато слів місцевого діалекту.
Вячеслав Радион,
Everett, WA,USA
С Тобой Господь способно сердце
Земными днями дорожить,
Ведь Ты послал душе усердье
Хоть чем-то людям послужить... e-mail автора:radvyach@yahoo.com
Прочитано 10213 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэт и еврейский язык - zaharur На вышеприведённой фотографии изображена одна из страниц записной книжки Александра Сергеевича Пушкина, взятая из книги «Рукою Пушкина. Несобранные и неопубликованные тексты». — 1935г.
В источнике есть фото и другой странички:
http://pushkin.niv.ru/pushkin/documents/yazyki-perevody/yazyki-perevody-006.htm
Изображения датированы самим Пушкиным 16 марта 1832 г.
В библиотеке Пушкина была книга по еврейскому языку: Hurwitz Hyman «The Elements of the Hebrew Language». London. 1829
Это проливает некоторый свет на то, откуда «солнце русской поэзии» стремилось, по крайней мере, по временам, почерпнуть живительную влагу для своего творчества :)
А как иначе? Выходит, и Пушкин не был бы в полной мере Пушкиным без обращения к этим истокам? Понятно также, что это никто никогда не собирался «собирать и публиковать». Ведь, во-первых, это корни творчества, а не его плоды, а, во-вторых, далеко не всем было бы приятно видеть в сердце русского поэта тяготение к чему-то еврейскому. Зачем наводить тень на ясное солнце? Уж лучше говорить о его арапских корнях. Это, по крайней мере, не стыдно и не помешает ему остаться подлинно русским светилом.
А, с другой стороны, как говорится, из песни слов не выкинешь, и всё тайное когда-либо соделывается явным… :) Конечно, это ещё ничего не доказывает, ведь скажет кто-нибудь: он и на французском писал, и что теперь? И всё же, любопытная деталь... Впрочем, абсолютно не важно, была ли в Пушкине еврейская кровь, или же нет. Гораздо важнее то, что в его записной книжке были такие страницы!
